Раніше більшість власників квартир, будинків, комерційних та інших приміщень замислювалися про те, що потрібне зволоження повітря в приміщеннях переважно в зимовий період. Це було пов'язано з тим, що всюди стояли дерев'яні рами. Вони пропускали повітря з вулиці, забезпечували природну вентиляцію приміщень та сприяли регуляції рівня вологості. Та лише при ввімкненні опалення показники вологості падали нижче за норму. У наші дні, коли в більшості будівель встановлено пластикові вікна, питання контролю мікроклімату загострилося. Тому дедалі частіше люди замислюються над тим, який купити зволожувач повітря, що краще – обігрівач чи кондиціонер, достатньо лише витяжних вентиляторів чи потрібні рекуператори. Обираючи побутову техніку, користувачам доводиться заглиблюватися в те, які моделі пристроїв є на ринку, як працювали зволожувачі повітря з колекцій, випущених 1-2 роки тому, чим новинки кращі, які функції важливі, а чим можна знехтувати. Щоб вам було простіше визначитися зі своїми вимогами до техніки, пропонуємо більше дізнатися про те, коли саме та як винайшли зволожувач повітря.
Історія створення зволожувача повітря — основні етапи еволюціонування
Питання коли та де винайшли зволожувач повітря немає однозначної відповіді. Заглиблюючись в історію, можна знайти інформацію про те, що перші спроби людей керувати мікрокліматом відносяться до 4-5 тисячоліть до н.е. У ті часи ще не було побутової техніки, але це не заважало проєктувати будівлі таким чином, щоб вловлювати повітряні потоки (вітри) та конденсувати вологу, яка раніше випаровувалася. Люди, щоб врятуватися від спеки та забезпечити комфорт, прагнули побудувати будівлі ближче до водойм. Також у деяких країнах біля будинків та всередині приміщень будували фонтани, створювали озера та басейни.
Ці знання та досвід знайшли відображення при створенні сучасної техніки, наприклад, у продажу є традиційні зволожувачі повітря (з холодною парою). Принцип їх роботи ґрунтується на тому, що вища температура повітря в приміщенні, то вищий рівень випаровування води з резервуару та з поверхні барабана, що частково занурене до нього.
З плином років люди міркували не лише про те, як за допомогою архітектурних рішень контролювати мікроклімат, а й почали проводити дослідження та пропонувати світові мобільні пристрої. Але давайте про все по порядку.
Від будівель до пристроїв — винахід зволожувача повітря
Вивчена нами історія винаходу зволожувача повітря дає змогу зробити висновок, що перші прилади, які винаходили в різних країнах та містах, призначалися для створення оптимального мікроклімату в теплицях, оранжереях, зимових садах. Наприклад, Альберт Магнус, який відомий не тільки як філософ, а і як завзятий садівник, захотів насолоджуватися буянням зелені взимку. Після багаторічних досліджень, у 1240 р. він обладнав свій зимовий сад пристроями, що підвищують вологість. Запропонований ним варіант був громіздким, навіть порівняно із сучасними підлоговими зволожувачами повітря, не кажучи про настільні моделі. При цьому ефективність була високою, рослини активно квітнули та росли в створеному штучному мікрокліматі. У ті часи освічених людей було мало. Тому винахідника звинувачували в чаклунстві, йому приписували заняття темною магією та навіть винахід філософського каменю, який забезпечував довголіття Магнуса. Мабуть, ви здогадуєтеся, що той, хто зробив перший зволожувач повітря, не оформляв жодних патентів на свій винахід та й до нашого часу не дійшла вірогідна інформація про конструкцію цього пристрою.
У якому році було створено перший зволожувач повітря, що отримав патент
Після того моменту, коли було винайдено зволожувачі повітря для садів, минуло кілька сотень років, перш ніж світові не лише представили новий пристрій, а й запатентували його. Так 1897 року в Америці було представлено публіці багатофункціональний агрегат — кліматичний комплекс. Він мав зволожувати, охолоджувати й осушувати повітря. Пристрій був оснащений форсунками, через які під тиском подавалася вода. Подібний принцип використовується у фонтанах. Хоча 1-й варіант був далекий від ідеалу, все ж він виявився популярним, тож на нього оформили патент. Тому винахідники в різних куточках планети продовжували працювати в цьому напрямку.
1906 року пристрій із форсунками було доопрацьовано — з'явилася можливість регулювати вологість. Принцип роботи агрегату ґрунтувався на перепаді температур у точці утворення роси. На жаль, у повному обсязі інформація про те, хто винайшов перший зволожувач повітря з форсунками та системою керування, не дійшла до наших днів. Але водночас точно відомо, що в 1900 роках користь від зволожувачів повітря оцінили не лише садівники, а й медичні працівники, і прості люди. Про це свідчить той факт, що в сучасних музеях можна натрапити на парові інгалятори, якими користувалися в 1930 році. Вони виготовлялися у вигляді ємності з носиком, у яку заливали гарячу рідину.
До 1938 року парові випарники вже активно використовували не тільки для інгаляцій, а й для «обкурювання» приміщення. Заповнювалися вони дистильованою водою, яку привозили в баках та цистернах. Як зазначають вчені та дослідники, коли з'явилися зволожувачі повітря, знизилася кількість тих, хто страждав на захворювання легень та дихальних шляхів. Для розпилення води потрібно було створювати тиск у форсунках, колби зволожувачів створювалися з металу. Контролювати рівень рідини в них було незручно, заправкою балонів займалися спеціально навчені майстри.
У наші дні питання, яку воду краще заливати у зволожувач повітря, не стоїть так гостро, як раніше. Низка моделей оснащені вбудованими фільтрами для води, та й дистильовану воду можна легко придбати в герметично закритій тарі. Заповнення резервуара водою займає кілька хвилин та не потребує особливих навичок.
Історія створення кімнатних зволожувачів — про патентування мобільних пристроїв
Інформація про те, хто винайшов зволожувач повітря конструктивно близький до сучасних, у різних джерелах дещо відрізняється. Відвідуючи виставки, музеї та семінари, організовані відомими брендами, ми дізналися такі факти:
- У 1962 році до патентного бюро було подано заявку від Реймонда Бенкса, який винайшов кімнатний зволожувач. Оформлення документів затягнулося майже на 2 роки, й лише 1964 року було видано патент на компанію Walton Labs, Inc.
- 1963 року увагу вчених привернула дипломна робота, яку захищав Ролан Фрей. У німецькому місті Аахен, у технічному університеті юне обдарування запропонувало ідею використовувати парові зволожувачі повітря (з гарячою парою), які теплову енергію отримуватимуть від радіаторів опалення. Таке рішення допомагало уникнути пересушування повітря в опалювальний сезон, адже що сильніше гріла батарея, то вищим був рівень випарів. Викладені в дипломі дослідження зацікавили багатьох, включно з представниками бренду ЕРА. Оскільки молодий фахівець був сином власника PLASTON, то країною, де винайшли зволожувач повітря для побутового використання, вважається Швейцарія. Саме на заводах компанії 1969 року розпочато серійне виробництво пристроїв під брендом Boneco. Плідна співпраця інженерів ЕРА та PLASTON дала змогу в 1971 р. презентувати ринку зволожувач CLIMATIC. Він досі вважається одним із найкращих рішень та був популярним на ринку десятиліттями. Наразі компанія постачає на ринок ультразвукові зволожувачі, парові, традиційні та мийки повітря, які привертають увагу не лише широким функціоналом, а й ергономічністю, цікавими дизайнерськими рішеннями та енергоефективністю. При цьому на заводах PLASTON також випускаються пристрої торгових марок Air-O-Swiss та Electrolux.
- Пааль Мюклебуст подав свою заявку в патентне бюро у квітні 1962 року. Перевірка винаходу та оформлення документів на Hankscraft Company завершилося лише 1965 року.
Історія розвитку зволожувача повітря — як пристрої використовувалися в медицині
У той час як у користувачів в усьому світі дедалі популярнішими ставали зволожувачі повітря для квартир та будинків, що працювали з використанням нагріву, світу було представлено медичне обладнання. У 1959 р. у пресі з'явилася стаття про Walton Cold Steam. Ця установка розділяла рідину на найдрібніші частинки, перетворюючи на «пару» без застосування нагріву. Коли було створено перший зволожувач повітря, що функціонує як «холодний парогенератор», його встановлювали в палатах, де лежали астматики та люди з іншими серйозними захворюваннями легенів. У народі пристрій називали «масштабний інгалятор» або «відцентровий ароматизатор». Варіант був скоріше стаціонарним, ніж мобільним, та займав багато місця.
У 1962 р. компанія Puritan Corporation презентувала компактний варіант медичного пристрою, який успішно виконував функцію небулайзера та зволожувача повітря. Puritan Bubble Jet комплектувався прозорою колбою та був зручний для користування не тільки в лікарні, а й у домашніх умовах. Нові пристрої дали можливість спростити лікування дітей, зменшити кількість ускладнень.
З кожним днем все більше винахідників подавало заявки на оформлення патентів на зволожувачі повітря для дому та пристрої, які використовували в медичних та інших установах. Точно визначити в якому році з'явилися зволожувачі повітря з тими чи іншими функціями – складно. Як бачите, історія зволожувача повітря містить інформацію про те, що від моменту подачі заявки до отримання патенту на винахід проходило кілька років. За цей час в інших країнах інженери встигали представити свої варіанти обладнання та почати процес оформлення прав на інтелектуальну власність. Ми вважаємо, що за сучасне розмаїття пропозицій ми маємо бути вдячні всім тим, хто вигадав зволожувач повітря та не злякався показати свій варіант агрегатів світові.
Сучасна історія зволожувачів повітря
На цей час не можна вважати історію розвитку зволожувачів повітря завершеною. Попри те, що, здавалося б, усе, що можливо, давно винайшли, все ж компаніями щодня презентуються нові моделі пристроїв. Тому перед покупцями стоїть непросте завдання — як вибрати найкращий зволожувач та на що звертати увагу, щоб не розчаруватися в його роботі.
На ринку представлені:
- ультразвукові зволожувачі — у них вода за допомогою мембрани розбивається на найдрібніші частинки та у вигляді туману надходить у приміщення. Такі моделі економічні й ефективно насичують повітря холодною парою. Під час перетворення рідини вони розщеплюють на частинки не тільки воду, а й домішки, що містяться в ній, що може бути шкідливо для здоров'я. Тому краще заповнювати їх дистильованою або водою із фільтра для очищення;
- парові зволожувачі, які нагрівають та випаровують воду. Під час перетворення вони практично дезінфікують воду, всі домішки осідають усередині обладнання, тому немає жорстких вимог до якості використовуваного ресурсу. Подаючи в приміщення гарячої пари, вони можуть підіймати температуру повітря в приміщенні. Більшість моделей досить галасливі та споживають більше електроенергії, ніж ультразвукові агрегати;
- традиційні зволожувачі, принцип роботи яких ґрунтується на природному випаровуванні, прості в експлуатації та енергоефективні. Вони не тільки зволожують, а й виконують очищення повітряних мас. Тому іноді їх називають мийками повітря. До недоліків такого обладнання можна умовно віднести низьку продуктивність, оскільки вона безпосередньо залежить від температури повітря в приміщенні.
Залежно від того, в якому році винайшли зволожувач повітря, він може бути наділений різним функціоналом. Іноді виробники оновлюють лінійку, практично не змінюючи назву пристроїв, але при цьому покращують характеристики. На ринку є варіанти з підсвічуванням, таймером, вмонтованим гігрометром, автоматичні зволожувачі повітря, що вимикаються за відсутності води в резервуарі, керовані з панелі на корпусі, пульта та через гаджети (через Wi-Fi). Хоча за кожну опцію потрібно доплачувати, але багато рішень спрощують експлуатацію.
Сподіваємося, що наш матеріал був корисний, ви дізналися, хто та коли винайшов перший зволожувач повітря, змогли оцінити, який еволюційний шлях пройшло це обладнання. Якщо вам потрібна допомога у виборі кліматичної техніки, ви хочете уточнити характеристики певної моделі зволожувача повітря, зверніться до експертів Венкон в наших офлайн шоурумах, за телефоном або через онлайн форму на сайті.
