Сьогодні практично в кожному приміщенні є санвузол та власники об’єктів прагнуть створити там комфортну атмосферу та мікроклімат. Для цього вони обирають якісну сантехніку, витяжні вентилятори, купують рушникосушки, дзеркала тощо. Під час користування всім цим обладнанням ми рідко замислюємося над історією створення пристроїв, але іноді стає цікаво — коли та хто винайшов рушникосушку та інше обладнання, що допомагає зробити побут комфортним.
У деяких випадках історичні факти часто допомагають краще зрозуміти переваги техніки та дізнатися більше про її можливості. З нашої статті ви зможете дізнатися, якими були передумови для створення сушарок, коли була створена перша рушникосушка, у якій країні та ким були знайдені найкращі рішення.
Цікаві факти про появу першої рушникосушки
Нещодавно, коли до нас звернулися за консультацією клієнти з питанням, що краще купити — водяні рушникосушки до ванної чи електричний пристрій, які моделі історично є довговічнішими та надійнішими, ми з колегами зацікавилися передісторією появи сучасних приладів. Виявилося, що коріння винаходу сягають періоду до нашої ери. Адже навіть багато століть тому люди шукали способи сушіння текстилю, та їх винаходи лягли в основу сучасних пристроїв. Сьогодні ми хочемо поділитися з вами цікавими фактами про те:
- хто винайшов першу рушникосушку — найпростішу та найбільше наближену до сучасного варіанту;
- у якому році з’явилися рушникосушники;
- як працювали пристрої в різні часові періоди та які функції вони виконували.
Історія винаходу рушникосушки: від примітивних рішень до програмованих пристроїв
Як і багато інших винаходів, перші сушарки для рушників значно відрізнялися від сучасних як за принципом роботи, так і за зовнішнім виглядом. Якщо сьогодні наші клієнти можуть надати перевагу рушникосушці з боковим підключенням, верхнім чи нижнім, придбати сушилку у формі змійки, драбинки або інший тип обладнання, то в давнину у людей варіантів було мінімум.
Давньоримські сушарки для текстилю: винахід, датований VIII століттям до н.е.
Якщо шукати відповідь на питання, коли були винайдені рушникосушки, не зважаючи на їхній сучасний зовнішній вигляд, то варто звернути увагу на рішення, що застосовувалися у VIII–V століттях до нашої ери в Стародавньому Римі. Згідно з інформацією, яку вдалося зібрати історикам, навіть у селянських будинках були передбачені місця для регулярних обмивань, куди вода подавалася з колодязів та інших джерел. Потім, окрім примітивних купалень, у III столітті до н.е. з’явилися громадські лазневі комплекси, в яких облаштовувалися терми з басейнами та різними зонами. Італія розташована в субтропічному кліматі, влітку там +30 … +45 °C, а взимку +5 … +13 °C, тому для забезпечення комфорту заможних містян у купальнях часто встановлювали закриті жаровні з вугіллям. Їх використовували не тільки для підтримання комфортної температури, а й для просушування та нагрівання рушників, які вішали зверху.
Пізніше, на початку нашої ери, у термах почали вбудовувати решітки та труби у стіни. Усередині порожнистих конструкцій циркулювали пара та гаряча вода. Хоча винахід рушникосушки датується пізнішим періодом, це рішення допомагало прогрівати поверхні стін та сушити рушники, якими користувалися відвідувачі громадських лазень. Попри те, що Італія розташована в м’якшій кліматичній зоні, ніж Україна, опалення лазневих комплексів було обов’язковою умовою для забезпечення комфорту, тому конструкція решіток постійно вдосконалювалася.
Середньовічна Європа: прообрази сучасних рушникосушок
У середньовічній Європі для сушіння текстилю використовували дещо інші методи. Та хоча підтвердженої інформації про те, хто винайшов рушникосушку «сухого типу», не збереглося, ми знаємо, що в заможних будинках, замках та маєтках для сушіння речей встановлювали перед каміном підставки з вертикальними решітками. Таке рішення дозволяло сушити рушники та сорочки за допомогою тепла, що виділяло відкрите полум’я. Це рішення було менш ефективним у порівнянні з тим, як працювали рушникосушки в Стародавньому Римі, але водночас воно вимагало менших витрат на встановлення. До того ж решітки, як і сучасні рушникосушки драбинки для ванної, давали можливість розмістити на одній стійці значну кількість речей. Тому їх активно використовували приблизно до початку XIX століття не тільки в маєтках заможних громадян, а й у будинках селян та робітників.
«Гарячі коробочки» — інноваційний пристрій для обігріву та сушіння текстилю
Хоча винахід етнічного німця не стосується безпосередньо сучасної сушки, історія створення рушникосушки не може бути повною без згадки про «Heizkörper». Істотні кліматичні відмінності між півднем та північчю Європи сприяли тому, що багато винахідників думали не лише про те, як ефективно обігрівати приміщення з мінімальними зусиллями. Збираючи інформацію про те, коли та де вигадали рушникосушку, ми дізналися, що справжнім проривом у цій сфері став винахід Франца Карловича Сан-Галлі. Він народився в Пруссії, але коли помер його батько, щоб допомогти матері утримувати 6 дітей, переїхав і був прийнятий на роботу в міжнародну торгівельну компанію. Амбітний юнак не зупинився на посаді помічника торгового представника і, познайомившись із сином Франца Берда, перейшов працювати в його ливарну компанію. Пропрацювавши 8 років під керівництвом англійця, він вирішив розпочати власну справу. У 1853 році він позичив гроші під 6 % річних та відкрив майстерню, куди найняв слюсарів та бляхарів.
За кілька років майстерня перетворилася на фабрику, де працювало близько 1 000 осіб, а в асортименті товарів були не тільки каміни, металеві ліжка, а й деталі для водопостачання та опалення. Розширюючи асортимент у 1855 році, Франц Карлович представив світу перший варіант батарей. Його радіатори відливали з чавуну й підключали до систем, по яких циркулював гарячий теплоносій. Вони нагадували масивні коробки з вертикальними товстостінними дисками, були важкими й займали багато місця, але завдяки своїй теплопровідності швидко завоювали популярність серед користувачів на різних континентах. Тоді власникам приміщень не доводилося вирішувати, що краще у ванній: батарея чи рушникосушка, тому «гарячі коробочки» встановлювалися як в адміністративних будівлях, так і в житлових кімнатах, санвузлах (де на них сушили рушники), на виробництвах. Однак на винаході Сан-Галлі історія рушникосушки не завершилася.
Де винайшли рушникосушку у формі змійовика?
Європейські архітектори на початку XIX століття помітили, що наявність у ванних кімнатах опалювальних приладів, хоча б стояка, сприяла оптимізації вологості та спрощувала підтримку температури. Тому в нових будівлях вони запропонували встановлювати «cast iron bath radiators». За їхнім задумом, ванні радіатори мали бути легшими та компактнішими, ніж звичайні, щоб заощаджувати простір. Адже в більшості квартир Європи, США простір ванних кімнат був обмежений, та розміщувати в них повнорозмірні чавунні батареї було недоцільно. Починаючи з 1920 року, виробники активно експериментували з формами та розмірами пристроїв, які були б зручними не тільки для обігріву ванної, а й для сушіння на них рушників. У ході експериментів із формами були винайдені рушникосушки змійовики для ванної, які стали монтувати в системи опалення під час зведення будинків.
На деяких територіях спочатку змійовики використовувалися на промислових об’єктах. У будинках їх почали встановлювати наприкінці 1950-х років, коли масово зводили багатоповерхові будинки з панелей. У той період у санвузлах найчастіше розміщували труби, вигнуті у формі літер М, П, U. Будівництво йшло швидкими темпами, тому багато хто вважає саме 50-ті роки періодом, коли з’явилися рушникосушки водяні, знайомі більшості з нас з дитинства.
У якому році винайшли рушникосушку, що працює від електрики?
Історія розвитку рушникосушки могла б закінчитися на появі водяних моделей, які працювали в опалювальний сезон від теплоносія, що циркулював у системах опалення. Але власники розкішних готелів вели активну боротьбу за клієнтів, шукали можливість підвищити комфорт відвідувачів без прив’язки до сезонності. Оскільки безліч інженерів та винахідників одночасно працювали над пошуком нових рішень, сказати точно, ким та в якому році було створено першу рушникосушку, що працює від електрики, неможливо, але зате можна відзначити значущі події:
- У 70-х роках ХХ століття низка компаній розпочала роботу над створенням електричних сушарок. Але найбільш вдалий варіант презентувала в 1980-х роках шведська компанія Atomic AB. Запропонована ними електрична рушникосушка у ванній працювала незалежно від опалення, забезпечувала можливість просушувати та прогрівати текстиль у будь-який час, легко інтегрувалася в розкішний інтер’єр приміщень. Надалі їхні розробки лягли в основу виробництва сушарок, де теплоносієм була дистильована вода, олія, антифриз та інші суміші.
- Також у 1970-х роках велися роботи над комбінованими моделями, однак підтвердженої інформації про те, хто та коли винайшов першу рушникосушку, що працює від мережі та централізованих систем опалення, не збереглося. Представлені на той момент варіанти виготовлялися у вигляді решіток, не завжди були безпечними та надійними. Згодом виробники, борючись за покупців, удосконалили моделі та розширили їхній функціонал, тож на ринку з’явилися рушникосушки з таймером та програматором, поличками та іншими додатковими функціями.
- Як і в інших випадках, достеменно невідомо, хто виготовив першу рушникосушку у вигляді ІЧ-панелей, які були представлені на ринку у 2010 році одразу кількома корпораціями. Цей пристрій еволюціонував, коли інженери вирішили поєднати два дослідження. Перше — праця астронома Вільяма Гершеля, який у 1800 році відкрив світу інфрачервоне випромінювання. Друге — винахід, на який отримав патент Гюнтер Шванк; у 1933 році він представив світу керамічний електрообігрівач, що випромінює інфрачервоні хвилі.
Наразі на ринку представлено безліч варіантів пристроїв, які відрізняються технічними параметрами, зовнішнім виглядом та ціною. Обмірковуючи, яку обрати рушникосушку для ванної кімнати, власники приміщень можуть віддавати перевагу:
- електричним моделям, робота яких не залежить від опалювального сезону; з ними можна прогрівати санвузол та сушити текстиль навіть влітку;
- водним моделям, які є економнішими за електричні, оскільки теплоносій у них надходить із системи опалення;
- комбінованим пристроям, які залежно від сезону можуть працювати від системи опалення або стаціонарних електромереж.
Сучасні моделі сушарок використовуються для підтримання комфортної температури в приміщенні, адже у більшості квартир у ванній немає батарей; вони допомагають просушувати рушники та мінімізують ризик утворення цвілі (вогкості). Залежно від бюджету та смакових уподобань можна вибрати найпростіший змійовик, драбинку, рушникосушки з поличкою, дизайнерські моделі, які можуть стати головною родзинкою інтер’єру приміщення. Дізнатися більше про функціонал обладнання можна, переглянувши каталог нашого інтернет-магазину, де передбачені зручні фільтри, що допомагають підібрати пристрої під індивідуальні потреби.
Сподіваємося, що наша стаття про те, як винайшли рушникосушку, була для вас цікавою та пізнавальною. Якщо ви замислилися над купівлею нової сушарки та шукаєте надійне обладнання за прийнятною ціною, завітайте до наших шоурумів або інтернет-магазину. На нашому сайті ви можете ознайомитися з описом товару, переглянути фотографії, порівняти моделі, що сподобалися. Також ви можете звернутися за консультацією до експертів ВЕНКОН та замовити послуги з монтажу рушникосушок в Києві, оформити доставку техніки в інші населені пункти.
